Страница Натальи Тупик ВКонтакте

Я не люблю фатального исхода, От жизни никогда не устаю. Я не люблю любое время года, Когда весёлых песен не пою. Я не люблю холодного цинизма, В восторженность не верю и ещё — Когда чужой мои читает письма, Заглядывая мне через плечо. Я не люблю, когда — наполовину Или когда прервали разговор. Я не люблю, когда стреляют в спину, Я также против выстрелов в упор. Я ненавижу сплетни в виде версий, Червей сомненья, почести иглу, Или когда всё время против шерсти, Или когда железом по стеклу. Я не люблю уверенности сытой, Уж лучше пусть откажут тормоза. Досадно мне, коль слово "честь" забыто И коль в чести наветы за глаза. Когда я вижу сломанные крылья, Нет жалости во мне — и неспроста: Я не люблю насилье и бессилье, Вот только жаль распятого Христа. Я не люблю себя, когда я трушу, И не терплю, когда невинных бьют. Я не люблю, когда мне лезут в душу, Тем более — когда в неё плюют. Я не люблю манежи и арены: На них мильон меняют по рублю. Пусть впереди большие перемены — Я это никогда не полюблю!

Психология, рисование (картины), йога, рок музыка и т.д

Августо Кури "Продавец Грёз " и "Покупатели Мечты"

Louna, Hardkiss Within Temptation Doro Sunburst Arida Vortex (Andy Vortex Lobashev)

Кожного дня, знову і знову ти вирішуєш змінити щось у своєму житті?
Почати життя заново? Тобі подобається думка про білий аркуш, на якому ти напишеш нову повість своєї історії? Свариш себе за щось?

Стоп. Все це - не ти.

Ти - це та душа, що бажає вирватися назовні і повести тебе за собою.
Ти - це те, що не потребує білого аркуша, воно - найчистіший лист.
Ти - це і є ті зміни, до яких так прагне твоя свідомість. Не варто лаяти себе за що-небудь, сумувати про нездійсненне, чіплятися до себе, копатися в правильності або неправильності всього, що було.
Не варто намагатися стати схожим на когось. Пам'ятаєш?

Ти - вже є. З самого початку.

Є - це все єство. Все існуюче, все, що таке бажане і прекрасне. Все - це Ти. Білий аркуш - Ти. Душа - Ти. Мудрість і знання душі - Ти. Радість і любов - Ти. Твоя мрія - є Ти внутрішній. Все, що мучить, що було тривожного і хворобливого, все, що терзає і тисне - це не ти. Це те, що було з тобою весь час для того, щоб показати всі сторони ролей, що призвели зараз до бажання пізнати себе необтяженого грою досвіду, який потрібен самому всесвіту для розвитку.
Саме зараз, в цю хвилину, читаючи ці рядки, відчуй себе справжнього.
У цей момент будь поза грою.
Вийди за поле гри.
Там, поза цим полем, ти побачиш себе і дуже зрадієш цій зустрічі.

Це ти.

Той, найчистіший, і який не потребує змін облік.
Дозволь в цю мить показати йому все заново, без гри для досвіду, і цей «Ти» покаже знання, всю мудрість, все те, чого, як тобі здавалося, не вистачає. Просто скажи собі: стоп, і вийди з гри. Її вже достатньо.
Виходь. Поза грою - Ти справжній.
Пора.
Зараз.

© Аму Мом